Аналіз судової практики розгляду судом проваджень щодо кримінальних правопорушень проти власності за 2023 рік

Аналіз судової практики розгляду судом проваджень щодо кримінальних правопорушень проти власності

за 2023 рік

На виконання плану роботи Балаклійського районного суду Харківської області на 1 півріччя 2024 року проведено аналіз судової практики розгляду судом проваджень щодо кримінальних правопорушень проти власності за 2023 рік.

 Статтею 13 Конституції України визначено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Право власності в Україні охороняється законом. Зокрема, у розділі VI Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК України) встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Кримінальні правопорушення проти власності – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Таблиця 1. Категорії справ, що перебували в провадженні суду

У звітному періоді судом за кримінальні правопорушення проти власності особам, вироки щодо яких набрали законної сили, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років призначено 4 засудженим; покарання не пов’язані з позбавленням волі призначено 2 засудженим; 7 осіб було звільнено від покарання з випробуванням.

У зв’язку з воєнними діями на території України активізувався волонтерський рух. Волонтери допомагають як військовим, так і цивільним. Волонтери можуть доручати видачу гуманітарної допомоги жителям населеного пункту, до якого її привозять. Інколи, особи, які організовують видачу гуманітарної допомоги, намагаються збагатитися за рахунок чужого майна, зловживаючи довірою.

Так, наприклад, у кримінальному провадженні № 610/1059/23 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, обвинувачена з корисливого мотиву і мети збагачення за рахунок чужого майна, умисно, зловживаючи довірою, під приводом необхідності оплати пального для доставки гуманітарної допомоги від міжнародної благодійної організації отримала від потерпілих грошові кошти які в подальшому привласнила.

Під час допиту в суді обвинувачена пояснила: у себе в селі займалася гуманітарною допомогою, розподіляла її на жителів. Старшим по вулицям повідомила про необхідність зібрати з кожного адресата гуманітарної допомоги по 10 гривень на пальне волонтерам, які привозили допомогу. Це робила 5 разів, гроші витрачала на власні потреби.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) та ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Визначаючи обвинуваченій вид та розмір покарання суд також виходив з того, що вона: вчинила 1 кримінальний проступок і 4 нетяжких злочини у складний для країни та людей особливий період боротьби за виживання в умовах воєнного стану на деокупованій території, наживалася на постраждалих людях, підривала довіру благодійних організацій та волонтерів, які безкоштовно надавали гуманітарну допомогу на нещодавно деокупованих територіях.

Суд врахував конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, її визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягувалася вперше, потерпілі не наполягали на суворому покаранні.

Суд визнав обвинувачену винуватою у пред’явленому обвинуваченні і призначив їй покарання у вигляді обмеження волі на 2 роки та постановив звільнити її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.

Іншим видом шахрайства, кримінальне провадження щодо якого розглянуто судом, є приховування від головного управління Пенсійного фонду України факту смерті пенсіонера і продовження отримання пенсії померлої особи.

Так, у кримінальному провадженні № 610/1490/23 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, обвинувачений достовірно знаючи про смерть особи, діючи умисно, маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з банківської картки, яка належала померлому, заволодів грошима, що нараховувались померлому як пенсія, чим спричинив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області майнову шкоду.

До обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані: письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування; заява представника потерпілого Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку та ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження; у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд визнав, що винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризувався посередньо, як особа, яка з сусідами стосунки не підтримує, у суспільному житті міста участі не приймає, не працював, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував, не є особою з інвалідністю, в органах пробації на обліку не перебував.

Суд врахував також ту обставину, що обвинувачений відшкодував в повному обсязі завдану ним майнову шкоду.

Під час досудового розслідування визнав свою провину, суду надав заяву про беззастережне визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаявся, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом'якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

Визначаючи вид та розмір покарання суд також виходив з того, що вчинений один епізод кримінального проступку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, оскільки відсутні відомості про його офіційне працевлаштування.

Суд визнав обвинуваченого винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначив покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Із початком повномасштабної військової агресії рф проти України, на території України введено воєнний стан, а згодом було внесено зміни до Кримінального кодексу України (КК України), якими посилено кримінальну відповідальність за ряд злочинів в умовах воєнного стану.

У зв’язку з вищезазначеним, при кваліфікації злочинів проти власності, зокрема крадіжки, застосовується кваліфікуюча ознака - вчинення дій в умовах воєнного стану.

Так, наприклад, у кримінальному провадженні № 610/1048/23 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України обвинувачений маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, умисно, таємно, протиправно, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію домогосподарства потерпілого, звідки з господарського приміщення здійснив крадіжку ланцюгової бензинової пилки після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на свій розсуд – приніс до свого помешкання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину по пред`явленому обвинуваченню визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив суду, що в липні 2023 року він через незачинену хвіртку зайшов на подвір’я будинку, в якому проживає потерпілий, проник в сарай через незачинені двері, звідки викрав бензопилу і приніс її додому.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі і за злочини проти власності, мав не зняті та не погашені судимості, за місцем проживання характеризувався з негативної сторони, як особа, яка зловживає спиртними напоями та на яку надходили неодноразові скарги до поліції, не працював, на обліку в органах пробації, у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебував.

Суд призначив обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Водночас, згідно з ст. 75 КК України, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, наприклад, у кримінальному провадженні № 610/460/23 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України обвинувачений з корисливого мотиву і мети збагачення за рахунок чужого майна, проник на огороджену територію військової частини А 1352 та до приміщення сільськогосподарської будівлі, звідки умисно, таємно викрав належний військовій частині А 1352 мотоблок, розпорядившись ним на власний розсуд.

Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що в сараї військової частини побачив мотоблок, викотив його та зберігав у сусіда. Після деокупації міста забрав мотоблок і перевіз за своїм місцем проживання, де зберігав до вилучення поліцією.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачений в силу ст. 80, 90 КК судимості не мав; за місцем проживання характеризувався в цілому позитивно; за місцем проживання на обліку в органі пробації, у нарколога та психіатра не перебував; має статус учасника бойових дій.

Визначаючи обвинуваченому вид та розмір покарання суд також виходив з того, що він вчинив один епізод тяжкого злочину у складний для країни та людей особливий період виживання в умовах воєнного стану, щодо майна військової частини, хоча і захопленого окупантами на тимчасово окупованій території.

Одночасно врахована конструктивна процесуальна поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування і в суді, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, в цілому є позитивною особою, завдана злочином майнова шкода потерпілому відшкодована фактичним шляхом повернення йому предмета злочину у технічно справному стані, останній не наполягав на суворому покаранні і претензій до обвинуваченого не мав. Слід зауважити, що з великою вірогідністю у такий спосіб предмет злочину і був збережений.

Суд визнав обвинуваченого винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання – п'ять років позбавлення волі та постановив звільнити обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку одного року шести місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

Отже, у 2023 році із загальної кількості проваджень щодо кримінальних правопорушень проти власності, що перебували на розгляді суду, найбільше - щодо злочинів, передбачених ст. 185 КК України.

У 2023 році при розгляді кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень проти власності та призначенні покарання обвинуваченим, судом враховувалась кваліфікуюча ознака – вчинення дій в умовах воєнного стану, що передбачає застосування суворішого покарання.

Водночас, суд призначає покарання обвинуваченим на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, якщо суд враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.