Висвітлення результатів розгляду справи про колабораціонізм (справа № 610/593/24)

14 березня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області розглянув у спрощеному провадженні в залі суду кримінальне провадження № 610/593/24 за обвинуваченням уродженки: м. Валки Харківської області; офіційно не працевлаштованої; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.

У обвинуваченої, яка з 02 березня 2022 року перебувала в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилась під тимчасовою окупацією держави-агресора, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій.

З цією метою, наприкінці липня 2022 року, обвинувачена, перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам окупаційної адміністрації на зайняття посади головного економіста відділу освіти Балаклійського територіального управління в окупаційній адміністрації держави-агресора – так званій тимчасовій цивільній адміністрації м. Балаклія Харківської області, на яку була призначена наказом так званого начальника відділу освіти Балаклійського територіального управління окупаційної адміністрації держави-агресора.

01 серпня 2022 року обвинувачена добровільно уклала трудовий договір з представником роботодавця в особі так званого начальника відділу освіти Балаклійського територіального управління окупаційної адміністрації держави-агресора – тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області, яка діяла на підставі положення про відділ освіти Балаклійського територіального управління окупаційної адміністрації держави-агресора, про прийняття її на роботу на посаду секретаря відділу освіти Балаклійського територіального управління в окупаційній адміністрації держави-агресора – так званій тимчасовій цивільній адміністрації м. Балаклія Харківської області.

Працюючи на вищевказаній посаді до 08 вересня 2022 року, тобто до деокупації м. Балаклія Збройними Силами України, обвинувачена опрацьовувала списки дітей, які повинні були відвідувати навчальні заклади освіти, займалася веденням обліків щодо виділення коштів на відновлення роботи учбових закладів за освітньою програмою рф.

Матеріали досудового розслідування містять письмову заява підозрюваного, складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Визначаючи вид та розмір покарання суд, врахувавши характеристику обвинуваченої, також виходив з того, що вчинений кримінальний проступок, який карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

В умовах воєнного стану, внаслідок повномасштабної збройної агресії рф проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ, не проявляючи жодних сентиментів, емпатії та співчуття через масову загибель як військовослужбовців, що стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, у тяжкий для держави та людей час обвинувачений діяла свідомо і добровільно, досягла бажаного, влаштувавшись на роботу до окупантів-злочинців, фактично перейшла на бік ворога, діючи на шкоду Україні в інтересах держави-терориста рф, проти основ національної безпеки України, допомагала у встановленні та укріпленні окупаційної влади, стимулюючи інших осіб на підтримку і співпрацю з окупантами та заохочуючи подальшу збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу та підкорити її населення.
Одночасно суд врахував конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, її визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання суд ухвалив призначити його у мінімальному розмірі санкції, але з конфіскацією майна, оскільки без неї покарання не буде ефективним, дієвим, не досягне своєї мети. Відповідні посади обвинувачена не займала і діяльністю не займалася, тому у разі призначення передбаченого законом безальтернативного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна обвинувачена фактично не понесе і не відчує жодних позбавлень та обмежень, вона залишиться фактично не покараною, що породить відчуття безкарності та вседозволеності як у неї, так і у інших, буде відсутній стримуючий фактор, а у громадянського суспільства породить розчарування та недовіру у правосуддя.

Саме таке покарання є необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.

Отже, суд визнав обвинувачену винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, призначивши їй покарання – позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги на строк 10 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.