Висвітлення результатів розгляду кримінальних проваджень про колабораційну діяльність (ч. 2 ст. 111-1 КК України)

22 березня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області розглянув у спрощеному провадженні в залі суду кримінальне провадження № 610/760/24 за обвинуваченням громадянки України; мешканки м. Балаклія; 1978 р.н; офіційно не працевлаштованої; раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.

Судом встановлено наступне.

Обвинувачена з 02 березня 2022 року перебувала на території Савинської ОТГ Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилась під тимчасовою окупацією.

23 червня 2022 року обвинувачена уклала  трудовий договір з представником роботодавця в особі так званого голови окупаційної адміністрації держави-агресора – тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області, про прийняття її на роботу на посаду діловода в окупаційну адміністрацію держави-агресора – так звану тимчасову цивільну адміністрацію м. Балаклія Харківської області з робочим місцем в смт Савинці Ізюмського району Харківської області.

До 10 вересня 2022 року, тобто до деокупації смт Савинці Збройними Силами України, громадянка України, обвинувачена добровільно займала не пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій посаду діловода у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора. За вказівкою керівництва окупаційної влади складала графіки чергувань та виходу на роботу працівників територіального відділу, друкувала оголошення та розклеювала їх в громадських місцях селища щодо працевлаштування до незаконного органу окупаційної влади, приймала від місцевих мешканців заяви щодо пошкодженого майна внаслідок обстрілів, щодо наявності в них земельних паїв в оренді, а  також збирала копії документів для складання списків громадян на отримання гуманітарної допомоги, які в подальшому передавала до керівництва так званого Савинського територіального відділу окупаційної влади, створеного на тимчасово окупованій території Савинської ОТГ Ізюмського району Харківської області.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Суд розглянув обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження за правилом ч. 2 ст. 381 КПК України, оскільки обвинувачена не оспорювала встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Визначаючи вид та розмір покарання суд виходив з того, що вчинений кримінальний проступок, який карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

В умовах воєнного стану, внаслідок повномасштабної збройної агресії рф проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ, не проявляючи жодних сентиментів, емпатії та співчуття через масову загибель як військовослужбовців, що стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, у тяжкий для держави та людей час обвинувачений діяв свідомо і добровільно, фактично перейшов на бік ворога, діючи на шкоду Україні в інтересах держави-терориста рф, проти основ національної безпеки України, допомагав у встановленні та укріпленні окупаційної влади, стимулюючи інших осіб на підтримку і співпрацю з окупантами та заохочуючи подальшу збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу та підкорити її населення.

Одночасно суд врахував конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання суд вирішив його призначити з урахуванням правила ст. 69-1 КК України (2/3 від 15 = 10) у мінімальному розмірі санкції, але з конфіскацією майна, оскільки обвинувачена безумовно мала і корисливий мотив, та без неї покарання не буде ефективним, дієвим, не досягне своєї мети. Відповідні посади обвинувачена не займала і діяльністю не займалася, тому у разі призначення передбаченого законом безальтернативного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна обвинувачена фактично не понесе і не відчує жодних позбавлень та обмежень, вона залишиться фактично не покараною, що породить відчуття безкарності та вседозволеності як у неї, так і у інших, буде відсутній стримуючий фактор, а у громадянського суспільства породить розчарування та недовіру у правосуддя.

Суд визнав обвинувачену винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, призначивши їй покарання – позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги на строк 10 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.